seneca/69.html at master · infernalmaster/seneca · GitHub

1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
<html lang="uk">
<head>
  <meta name="viewport" content="width=device-width, initial-scale=1.0">
  <link href="https://fonts.googleapis.com/css?family=PT+Serif:400,400i,700,700i" rel="stylesheet">
  <link rel="stylesheet" href="/seneca/style.css">
</head>
<body>
  <header>
    <h1><a href="/seneca/">Моральні листи до Луцілія</a></h1>
    <p>Луцій Анней Сенека</p>
  </header>

  <main>
    <article>
      <h2>Лист LХІХ </h2> <p> Сенека вітає свого Луцілія! </p> <p> Я б не хотів, аби ти захоплювався переміною місць і так от стрибав то сюди, то туди. Насамперед тому, що такі часті мандрівки&nbsp;— ознака нестійкого духу. Дозріти для дозвілля можна лише тоді, коли перестанеш озиратися та блукати. Хочеш погамувати дух&nbsp;— поклади край тому гасанню свого тіла. Тут істотно допоможе тобі тривале лікування: не треба переривати спокою, з яким приходить забуття раніше прожитих років. Дай змогу твоїм очам відучитись од бездумного споглядання, дай змогу вухам звикнути до рятівних слів. Але з кожним кроком натраплятимеш на щось таке, що додаватиме вогню до пригаслих пристрастей. Як закоханий, що надумав позбутись виснажливої жаги, мусить уникати всього, що нагадує про жадану особу (ніщо ж бо з новою силою не спалахне швидше від любові), так і той, хто хоче відкинути колишні бажання, повинен одвертати і свої очі, й вуха від усього того, що полишив і чого недавно так палко прагнув. Пристрасть&nbsp;— як той бунтівник: куди лиш не повернеться, всюди знаходить поживу для нового заколоту. Нема зла без відповідного завдатку: жадобу розпалює багатство, розкіш наперед смакує незчисленні, різноманітні насолоди, марнославність&nbsp;— пурпурову одежу, оплески й здобуту завдяки їм могутність і все, що ця могутність може. Пороки зваблюють тебе нагородою, а тут доведеться жити безкорисливо. Століття ледве чи вистачить, аби вигодувані таким тривалим потуранням пороки присмиріли, схилились під ярмом, а що, коли й перервами ділитимемо такий мізерний відтинок життя? Лише завдяки невсипущій зосередженості, та й то заледве, можемо довести ту чи іншу річ до досконалості. </p> <p> Хочеш послухати моєї ради? Про одне лиш думай, до одного лиш готуй себе: добре зустріти смерть, а коли схилять обставини,&nbsp;— то й самому вийти їй назустріч. А зрештою, яка різниця, чи смерть іде до нас, чи ми&nbsp;— до неї? А ще мусиш усвідомити собі глупоту і брехливість такого-от просторікування: як то, мовляв, добре померти своєю смертю! А хіба можна померти чужою смертю? Окрім того, не забувай думати й про таке: ніхто не помирає не в свою годину. Отож, із свого часу ти й хвилини не втратиш, бо те, що залишаєш після себе,&nbsp;— вже не твоє. </p> <p> Бувай здоров! </p>
    </article>
  </main>

  <footer>
    <a href='/seneca/68'>←</a>
    &nbsp;&nbsp;
    <a href='/seneca/'>Зміст</a>
    &nbsp;&nbsp;
    <a href='/seneca/expl.html'>Примітки</a>
    &nbsp;&nbsp;
    <a href='/seneca/70'>→</a>
  </footer>
</body>
</html>