seneca/105.html at master · infernalmaster/seneca · GitHub

1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
<html lang="uk">
<head>
  <meta name="viewport" content="width=device-width, initial-scale=1.0">
  <link href="https://fonts.googleapis.com/css?family=PT+Serif:400,400i,700,700i" rel="stylesheet">
  <link rel="stylesheet" href="/seneca/style.css">
</head>
<body>
  <header>
    <h1><a href="/seneca/">Моральні листи до Луцілія</a></h1>
    <p>Луцій Анней Сенека</p>
  </header>

  <main>
    <article>
      <h2>Лист СV </h2> <p> Сенека вітає свого Луцілія! </p> <p> Я скажу тобі, на що ти повинен зважати, аби жити безпечніше. А ти, гадаю, так прислухатимешся до моїх настанов, начеб я дораджував тобі, як маєш берегти здоров'я в ардеатинській місцевості<sup>1</sup>. Подумай лишень, що спонукає людину нищити іншу людину,&nbsp;— й ти знайдеш зазіхання, заздрість, ненависть, страх, зневагу. З усього переліченого зневага&nbsp;— це щось настільки легке, що багато хто навіть ховався за нею для свого порятунку. Хто зневажає когось, той, безумовно, його ображає, але, так би мовити, мимохідь. Ніхто ж бо зневаженому не завдає шкоди завзято, продумано. Навіть у бою оминають того, хто впав,&nbsp;— борються з тими, хто на ногах. Уникнеш зазіхання негідників, коли не матимеш нічого такого, що розпалює чужу нечестиву жадобу, коли не посідатимеш нічого такого, що впадає в око. Адже зазіхають саме на те, хай воно й благеньке, що маловідоме, рідкісне. Втечеш від заздрості, коли знову ж таки не будеш крутитися перед очима, коли не хизуватимешся своїм майном, коли навчишся втішатися в душі. Ненависть виникає або з кривди,&nbsp;— а її уникнеш, нікому не чинячи зла,&nbsp;— або без причини; від неї тебе вбереже здоровий глузд. Для багатьох небезпечною ставала сама ненависть: не один, хоч і не мав ворогів, усе ж ставав ненависним. А щоб тебе не боялись, то хай твоє щастя буде помірним, а вдача&nbsp;— лагідною. Хай кожен знає, що ти&nbsp;— людина, яку можна зачепити без небезпеки і з якою можна помиритися легко й певно. А бути пострахом як удома, так і поза домом, і для рабів, і для вільних людей&nbsp;— то річ неприємна: у кожного вистачить сил, аби нашкодити. Додай ще й таке: кого бояться, той сам боїться; жахливий для інших не може й сам бути у безпеці. Залишається ще зневага; її міра&nbsp;— у владі того, хто її накликав на себе, хто у зневазі через те, що сам того хотів, а не через те, що так мало бути. Пов'язаних із цим прикрощів допоможуть позбутись або вільні мистецтва, або приятелювання з тими, хто має вплив у когось із впливових людей, але до них треба радше наближатись, а не зближуватися з ними, щоб ліки, бува, не коштували дорожче, ніж сама безпека. </p> <p> Втім, найкорисніше тут&nbsp;— зберігати спокій, якомога менше розмовляти з іншими, якомога більше&nbsp;— з собою самим. Адже й у бесіді є якась насолода; вона закрадається, зваблює нас, от і висновуємо при ній все потаємне, як це буває за вином або в любощах. А хто почує, той не промовчить, той скаже не тільки те, що почув, а, розголосивши саму річ, назве й того, хто говорив. Адже у кожного є хтось такий, кому він настільки довіряє, наскільки довірено йому. Отож, якби той хтось і прикусив язика, задовольнившись лишень одним слухачем,&nbsp;— тих слухачів буде ціле місто, і те, що тільки-но було таємницею, стає поголосом. </p> <p> Великою запорукою нашої безпеки є те, щоб не чинити несправедливо. Ті, хто не вміє володіти собою, і життя мають якесь каламутне, розбурхане. Що більше завдають комусь шкоди, то більше й самі бояться; не мають навіть хвилини спокою. Зроблять якийсь поганий вчинок&nbsp;— і тут же тремтять, не знають, за що взятися: сумління в'яже їм руки, змушує раз по раз ставати перед ним до відповіді. Кару несе кожен, хто її очікує. А очікує той, хто її заслужив. Навіть при нечистому сумлінні можна бути в безпеці, але у спокої&nbsp;— ні: злочинець, хоч і не схоплений на гарячому, живе з думкою про те, що може бути схоплений. Він і вві сні перекидається з боку на бік, і&nbsp;— хай лиш зайде мова про якийсь злочин&nbsp;— тут же думає про свій: весь час він видається йому не досить затертим, не досить прихованим. Одне слово, злочинцеві часом щастило сховатись, але ніколи не щастило бути впевненим у тому сховку. </p> <p> Бувай здоров! </p>
    </article>
  </main>

  <footer>
    <a href='/seneca/104'>←</a>
    &nbsp;&nbsp;
    <a href='/seneca/'>Зміст</a>
    &nbsp;&nbsp;
    <a href='/seneca/expl.html'>Примітки</a>
    &nbsp;&nbsp;
    <a href='/seneca/106'>→</a>
  </footer>
</body>
</html>